Черевний тиф – гостра антропонозна інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі, яку спричинює сальмонела черевного тифу.
Характеризується:
• постійною лихоманкою тривалістю до 5—6 тижнів;
• слабкістю;
• головним болем;
• загальною інтоксикацією;
• порушення випорожнення (запор/пронос);
• на 8-9 день з’являється висип на тілі;
• збільшенням печінки, селезінки.
Черевнотифозні бактерії здатні зберігати життєздатність у навколишньому середовищі до декількох місяців. Деякі харчові продукти (молоко, сир, м’ясо, фарш) є сприятливим середовищем для розмноження бактерій. Мікроорганізми легко переносять заморожування, а ось кип’ятіння та хімічні дезінфектанти діють на них згубно.
Резервуаром і джерелом черевного тифу є хвора людина і носій інфекції.
У разі формування хронічного носійства людина може виділяти збудника протягом усього життя, представляючи найбільшу епідеміологічну небезпеку для оточуючих.
Особливо небезпечними є бактеріоносії‚ які працюють на підприємствах громадського харчування‚ харчової промисловості‚ у закладах охорони здоров’я, дитячих установах.
Виділення збудника відбувається з сечею та калом.
Шляхи зараження
• Водний;
• Харчовий;
• Контактно – побутовий.
Можливе передавання збудника через комах, які можуть бути механічними переносниками інфекції. Інфікування відбувається при вживанні забруднених збудником води, харчових продуктів, які недостатньо термічно оброблені.
Профілактика
Для громадян найважливішою умовою профілактики черевного тифу є дотримання особистої гігієни (насамперед, чистоти рук), захисту від інфікування продуктів, води, предметів побуту, дотримання умов приготування і зберігання їжі.
Фахівцями Білгород-Дністровського РВП ДУ «Одеський ОЦКПХ МОЗ» проводяться діагностичні дослідження від всіх хворих із дисфункцією кишківника на наявність патогенної мікрофлори, в тому числі і холери.
Збудників особливо небезпечних інфекцій не виявлено.